У час, коли кожне слово може стати зброєю, журналістика в Україні опинилася на передовій не лише інформаційного, а й морального фронту. Нацрада з питань телебачення і радіомовлення спільно з ОБСЄ представила посібник рекомендацій для медійників, що узагальнює сучасні виклики професії і конкретні поради — як залишатися етичними, точними та людяними навіть у найважчі часи.
Журналістика під час війни: головні принципи
«Медіа сьогодні — це не просто джерело інформації, а фактор суспільної стійкості», — наголошує голова Національної ради з питань телебачення та радіомовлення Ольга Герасим’юк,. Вона підкреслює: від якості журналістики залежить не лише довіра аудиторії, а й національна безпека.
У вступному слові посібника йдеться, що під час війни кожен сюжет, кожна публікація може або допомагати консолідувати суспільство, або, навпаки, стати знаряддям дезінформаційних провокацій у руках ворога. Саме тому питання дотримання стандартів достовірності, неупередженості та етики набуває критичного значення.
Як зазначає керівниця медіапроєкту програми підтримки ОБСЄ для України Ольга Прокопенко, мета ініціативи — «створити стійку, прозору та відповідальну інформаційну екосистему», що протистоїть фейкам, маніпуляціям і мовній агресії.
Етика — основа довіри
Окремий розділ посібника, підготовлений Андрієм Кулаковим, директором з програмної діяльності ГО «Інтерньюз-Україна», присвячений журналістській етиці. Автор наголошує: у час надлишку інформації й гібридних загроз етичні стандарти — це не розкіш, а необхідність.
Дослідження Нацради показало, що лише 65% українських журналістів впевнено орієнтуються в етичних принципах своєї роботи — найнижчий показник серед усіх розділів опитування. Найбільші прогалини стосуються роботи під час воєнного стану, взаємодії з військовими, використання контенту із соцмереж та захисту персональних даних.
У рекомендаціях пропонується:
- формалізувати внутрішньоредакційну етичну політику;
- впровадити систему фактчекінгу навіть в екстремальних умовах;
- зберігати баланс між оперативністю та відповідальністю;
- уникати надмірної емоційності й травматичних деталей у матеріалах;
- регулярно оновлювати знання про етичні стандарти — через тренінги, обговорення й менторські програми.
«Етична журналістика — це журналістика, що не шкодить», — наголошує Кулаков. Саме вона формує довіру, без якої неможлива демократія.
Діти в медіа: герої, яких потрібно захищати
Окремий блок посібника підготувала голова ГО «Жінки в медіа» Ліза Кузьменко. Її розділ присвячений відповідальній роботі журналістів із темою дітей.
Згідно з даними опитування, більшість журналістів розуміють базові норми захисту неповнолітніх, але понад 40% все ще мають труднощі з практичним застосуванням — зокрема, щодо залучення дітей, які пережили насильство, до створення контенту.
Посібник нагадує: дитина — не фон для сюжету, а самостійний суб’єкт із правами та гідністю. Важливо дотримуватися таких принципів:
- не розкривати імен чи ознак, за якими дитину можна впізнати;
- отримувати не формальну, а інформовану згоду;
- уникати вторинної травматизації;
- консультуватися з психологами або правозахисниками у складних випадках.
У документі наводяться приклади кращих практик — зокрема, Редакційний статут Суспільного, політики Район.in.ua, NV та рекомендації BBC, які ставлять на перше місце безпеку та благополуччя дитини.
Запобігання мові ворожнечі: журналістика, що об’єднує
У воєнний час, коли суспільство емоційно вразливе, навіть несвідомо сказане слово може підживити агресію чи посилити розкол. Посібник нагадує: мова ворожнечі — це не лише відкриті образи, а й приховані або нормалізовані форми дискримінації, які часто залишаються непоміченими.
Проблемними виявилися теми, що стосуються внутрішньо переміщених осіб, ромів, ЛГБТК+, жінок, людей з інвалідністю та мешканців окупованих територій.
Експерти радять журналістам:
- уникати узагальнень і ярликів;
- ретельно перевіряти лексику у матеріалах;
- консультуватися з фахівцями з прав людини;
- створювати контент, який підсилює емпатію та діалог, а не роз’єднує.
«Журналістика не має права підживлювати ненависть. Її завдання — відновлювати довіру», — підкреслює Кулаков.
Що далі?
Посібник завершується практичними порадами для медіаорганізацій: від створення внутрішніх етичних кодексів до налагодження діалогу з аудиторією. Рекомендовано проводити редакційні дискусії, обговорювати складні кейси, залучати експертів, а також розвивати менторські програми для молодих журналістів.
Окрему увагу приділено блогерам — як новим гравцям інформаційного простору. Вони також мають дотримуватися базових етичних принципів і нести відповідальність за свій контент.
Посібник Національної ради й ОБСЄ — це не лише набір правил. Це дзеркало української журналістики у воєнний час, її викликів і сили.
«Разом ми можемо зробити медіапростір вільним, відповідальним і стійким до будь-яких викликів», — підсумовує представниця програми ОБСЄ Ольга Прокопенко.
І справді, сьогодні етична журналістика — це не просто професія. Це акт громадянської мужності, без якого неможливо виграти інформаційну війну.
????️ Посібник «Рекомендації для медіа щодо етичних стандартів під час війни» підготовлено Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення у співпраці з Програмою підтримки ОБСЄ в Україні. Автори: Андрій Кулаков, Ліза Кузьменко, за редакцією Ольги Герасим’юк та Ольги Прокопенко.
