Попри постійні сирени та звуки вибухів, у Харкові все-таки є місце, де панує тиша й спокій. Де хочеться просто йти, дивитися навколо — і усміхатися. Це Харківський зоопарк — справжній зелений світ посеред великого міста.
Від “живого куточка” до сучасного простору
Історія Харківського зоопарку почалася ще у 1895 році. Тоді професор Харківського університету Олександр Брандт створив невеликий «живий куточок» для навчання студентів. З кількох тварин народилася ідея міського зоосаду — і поступово це місце стало однією з візитівок Харкова.
З роками зоопарк розростався, поповнювався новими видами, змінював вигляд, але головна ідея залишалася незмінною — показати, що поруч із людиною може існувати світ дикої природи, якщо ставитися до нього з повагою.
П’ять років змін
У 2016 році Харківський зоопарк закрили на повну реконструкцію.
Це був не косметичний ремонт — фактично створили новий простір із нуля.
П’ять років тривали роботи, щоб зоопарк став сучасним, безпечним і комфортним і для тварин, і для людей.
Тут з’явилися тематичні зони:
«Африканська савана», «Тропа тигра», «Лісова галявина», «Світ пінгвінів».
Збудували великі вольєри, водойми, створили акватераріум із крокодилами, рибами та черепахами.
Навіть інженерні системи проклали під землею, щоб усе виглядало природно, без технічних споруд на поверхні.
Вартість реконструкції — близько 2 мільярдів гривень, із яких понад 1 мільярд профінансовано містом.
І 23 серпня 2021 року, у День Харкова, зоопарк знову відкрив двері.
Сучасний зоопарк — простір життя
Сьогодні Харківський зоопарк працює щодня, крім понеділка. Вхід — безкоштовний, і це, мабуть, один із найприємніших моментів.
Бо сюди можна прийти будь-коли — з родиною, з дітьми, на побачення чи просто на прогулянку.
Перше, що помічаєш — чистоту й простір.
Алеї широкі, територія доглянута, клумби цвітуть, вода у водоймах прозора.
Є лавочки, затишні куточки для відпочинку, дитячі зони.
Усе продумано, щоб люди могли спостерігати за тваринами, не заважаючи їм.
Мешканці зоопарку
У зоопарку живе понад двісті видів тварин — і кожен має свої умови.
Леви відпочивають на кам’яних пагорбах, слони гуляють по великій території, де є пісок і вода.
Бегемот плаває у власному басейні, спокійно виходячи на берег, коли захоче.
Ведмеді мають дерева, берлоги, колоди — їм є де полазити й пограти.
Вовки завжди привертають увагу — спокійні, але з тією силою, яку відчуваєш навіть через огорожу.
Фламінго створюють зовсім інший настрій — легкість, тишу й колір. Їхня водойма рожевіє від відблисків пір’я.
Олені, лані, поні, кози — улюбленці дітей, вони реагують на відвідувачів, часто підходять ближче.
А ще є пінгвіни — у прохолодному, акуратному вольєрі, де вони можуть плавати, ходити, спілкуватися.
Їх хочеться дивитися довго — спокійні, граційні, кумедні, вони викликають посмішку навіть у серйозних дорослих.
І не можна не згадати акватераріум — справжній “світ під склом”. Там мешкають крокодили, черепахи, різні види риб. Атмосфера особлива — трохи таємнича, трохи тропічна.
Турбота, яку видно
Найбільше вражає те, як усе зроблено.
У зоопарку чисто, охайно й доглянуто. Навіть у куточках, куди зазвичай не заглядають відвідувачі, відчувається порядок.
Тварини спокійні, вгодовані, активні — видно, що про них дбають.
І це не просто слова. Це видно в кожному русі, у тому, як виглядають їхні очі.
Мої особисті враження
Я була в Харківському зоопарку нещодавно, і мені важко передати словами, наскільки це гарне місце.
Тут справді хочеться залишитися довше.
Ти йдеш алеєю — і ніби потрапляєш у зовсім інший світ: чистий, зелений, гармонійний.
У кожного мешканця — своя історія, свій характер.
Бегемот спокійно плаває, лев дивиться повз тебе, ніби задумався, вовк пильно стежить за кожним рухом.
А пінгвіни — це просто вибух настрою! Їхня невимушеність підкорює.
Я дивилася на все це й думала:
скільки ж праці, турботи й любові вкладено у цей простір.
І як добре, що у великому місті навіть у часи великої війни є місце, де можна відчути природу поруч.
Харківський зоопарк — це не просто прогулянка. Це нагадування, що світ навколо — живий, красивий і вартий нашої уваги.
І якщо ви ще не були там — просто знайдіть час. Повірте, це одна з тих прогулянок, після яких жити стає трохи спокійніше.
Харківський зоопарк — місце, де природа говорить із людиною.
І чути її хочеться знову і знову.
