Хаотична реклама у Києві: що від неї страждає?
Прогулюєтесь центром міста — і всюди яскраві вивіски, банери, неонові коробки? Це і є візуальний хаос, який ускладнює орієнтування і відволікає від справжньої краси міста.
Особливо страждає історичний центр: старі будівлі ховаються за рекламою, а туристи бачать не архітектуру, а рекламний калейдоскоп.
Хаотичні щити можуть бути небезпечні: на магістралях вони відволікають водіїв, а на пішохідних зонах створюють ризик аварій.
І це ще не все. Мешканці втомлюються від «візуального шуму», місто витрачає кошти на демонтаж незаконної реклами, а малий бізнес губиться серед величезних рекламних конструкцій великих брендів.
Контекст і масштаби проблеми
Вивіски — це не просто елементи реклами, а й важлива складова міського ландшафту. У Києві, де архітектурна спадщина переплітається з сучасними тенденціями, питання розміщення вивісок набуває особливої актуальності. За даними Управління з питань реклами КМДА, лише за перше півріччя 2024 року в столиці було демонтовано понад 4 500 незаконних рекламних конструкцій. Це свідчить про масштабність проблеми та необхідність її вирішення.
А ви знали, що у Києві існує поділ на зони для розміщення зовнішньої реклами?
Столиця має аж п’ять категорій територій, кожна з яких має свої правила.
Перша зона охоплює історичний центр, де реклама регулюється найсуворіше.
Друга — це райони ближче до центру, третя — спальні масиви, а четверта — магістральні проспекти та шосе.
Окремо існує нульова зона — це пам’ятки, парки й сквери, де реклама заборонена взагалі.
Як має бути за правилами
Згідно з новими правилами, затвердженими Київською міською радою у грудні 2023 року, вивіски повинні відповідати певним вимогам: відстань між конструкціями одного суб’єкта господарювання має становити не менше 10 метрів, а площа вивіски — залежати від форматної зони фасаду. Крім того, запроваджено нові типи вивісок, такі як маркізи та інформаційні таблички, що не потребують окремого дозволу. Однак на практиці багато підприємців ігнорують ці норми, що призводить до хаотичного вигляду міських вулиць.
Приклади вивісок у місті
Вивіска «Пузатої хати» — приклад того, як можна робити рекламу помірковано: вона вписана у фасад, не перекриває архітектурних елементів, не сліпить око яскравим неоном і водночас добре читається. Проте загальне враження фасаду псує сусідство: червоний банер банку та строкаті вивіски дрібних точок поруч. Особливо вибивається невеликий яскравий кіоск із морозивом — він додає хаосу й руйнує гармонію простору.
На іншому фасаді видно приклад перевантаження: одразу кілька вивісок різних форматів — неон, пластик, різні шрифти та кольори. Кожен бізнес намагається виділитися, і замість гармонії виникає строката мішанина. До того ж біля літньої тераси стоять окремі рекламні щити: «оптика», «обмін валют», стрілки, банери. Вони не лише захаращують простір, а й додають ще більше візуального шуму, перетворюючи тротуар на продовження рекламного поля.
Будинок із класичною архітектурою спотворений яскравими коробами: неон, гігантські літери, світлодіодні вивіски. Вивіски розміщені на різних рівнях, без узгодження кольорів чи стилю. Усе це суперечить принципам дизайн-коду міста — історичний фасад перетворюється на торговельний центр.
Фото 1 — аптека
Цей будинок із декоративною ліпниною міг би бути окрасою вулиці, але фасад повністю втрачено за нашаруваннями реклами. Вивіска аптеки вибивається кислотним світлом, а великі вікна заклеєні постерами й плівками. Замість відкритої, «дихаючої» архітектури формується візуальний шум, який руйнує сприйняття старого міста.
Фото 2/3 — чорний фасад (Pivna Duma)
У цьому випадку власники вирішили «оновити» фасад, просто зафарбувавши нижню частину будівлі в чорний колір. Разом із затемненими вікнами та лаконічним написом це створює відчуття важкості й закритості. Така практика стирає історичну текстуру міста, позбавляючи його архітектурної виразності та контексту.
Хто винен у візуальному безладі
Проблема київських вивісок — це не лише безвідповідальні підприємці. Частково винна і система, у якій правила є, але вони або застарілі, або надто складні для розуміння пересічною людиною.
У 2017 році Київрада ухвалила документ «Про затвердження Правил розміщення рекламних засобів у місті Києві» (рішення № 223/2469 від 20.04.2017). На папері це мало б стати базою для наведення ладу: визначено, де можна розміщувати рекламу, яких розмірів мають бути конструкції, як узгоджувати дозволи тощо. Але документ виявився настільки технічним і юридично складним, що без спеціальної освіти його важко зрозуміти. Простий підприємець, який просто хоче повісити вивіску над входом, навряд чи розбереться у формулюваннях і таблицях.
Там бракує чітких візуальних прикладів — що дозволено, а що ні. Через це навіть ті, хто хоче зробити все правильно, часто діють наосліп або покладаються на поради підрядників, які не завжди дотримуються норм.
Дизайн-код: як має бути
У більшості європейських міст діє дизайн-код — документ, який визначає правила оформлення вивісок, вітрин, зовнішньої реклами. У ньому не лише текст, а й схеми, ілюстрації, кольорові приклади — усе зрозуміло навіть без юридичної мови.
У Києві спроба створити власний дизайн-код з’явилася кілька років тому, але він так і не став повноцінним та обов’язковим до виконання документом для всього міста. Частково подібні принципи діють у центральних районах, але загальної системи — немає.
Гарна, але не затверджена чернетка
Найбільш наближеною до сучасних стандартів стала робота команди «Агенти змін», яка підготувала документ «Правила вивісок для історичних районів Києва».
Це — фактично візуальна інструкція: із картинками, прикладами правильних і неправильних рішень, поясненнями простою мовою. Її може зрозуміти навіть старшокласник. Але, на жаль, цю чернетку так і не затвердили на рівні міської ради.
Як наслідок — маємо ситуацію, коли є документ, який міг би реально змінити вигляд міста, але він лишається рекомендацією, а не правилом.
Наслідки для міста
У хаосі вивісок губиться не лише архітектура — губиться сама ідентичність Києва. Історичні фасади перетворюються на фон для реклами, замість того, щоб бути гордістю міста. Туристи фотографують не будівлі, а кольорові коробки й банери.
Для мешканців це означає постійний візуальний шум, який виснажує так само, як і шум автомобілів. У вечірній час, коли неон блимає всюди, відчуття затишку та історичної атмосфери зникає повністю. Малий бізнес у цій ситуації програє — яскраві банери великих мереж «забивають» вітрини дрібних кав’ярень чи магазинів.
Крім того, місто витрачає чималі кошти на демонтаж незаконних конструкцій. За офіційними даними, лише за один рік у Києві прибирають тисячі незаконних рекламних носіїв, але вже через кілька тижнів на тих самих місцях з’являються нові. Це нескінченне коло — коли правила є, але не працюють.
Як це вирішують інші
Світові приклади показують: впорядкувати рекламу можливо. Варшава, Прага, Вільнюс — усі ці міста колись мали таку саму проблему, але змінили ситуацію завдяки простим і зрозумілим правилам.
У Варшаві ухвалили візуальний кодекс міста — документ із чіткими вимогами до вивісок, шрифтів, кольорів і навіть типів матеріалів. У Вільнюсі діє правило: жодна реклама не може закривати архітектурні елементи фасаду. А в Празі власники бізнесів зобов’язані погоджувати вивіску з міським дизайнером.
У Києві також є позитивні зрушення — з’являються ініціативи від урбаністів, архітекторів і небайдужих киян. Деякі власники вже добровільно дотримуються принципів, запропонованих командою «Агенти змін» — прибирають неон, замінюють пластикові короби на лаконічні літери, фарбують фасади у спокійні тони.
Такі кроки поки точкові, але вони показують: коли є зрозумілі правила й бажання їх виконувати, навіть один фасад може змінити вигляд вулиці.
Київ, який ми бачимо
Місто — це не лише дороги, транспорт і будівлі. Це передусім враження, яке воно справляє. Коли на кожному кроці миготять банери, неон і пластикові короби, ми перестаємо бачити саме місто — бачимо лише рекламу.
Та Київ вартий більшого. Він може бути гармонійним, охайним, впізнаваним — таким, яким ми хочемо його показувати туристам і залишати дітям. І для цього не потрібно багато: лише дотримуватися правил, думати про контекст і поважати архітектуру, поруч із якою працюєш.
Бо кожна вивіска — це не просто спосіб привернути увагу покупця. Це частина вулиці, історії, міського пейзажу. І коли кожен власник бізнесу почне думати не лише про прибуток, а й про вигляд свого фасаду, — Київ зможе нарешті заговорити своєю справжньою мовою: мовою краси, міри й поваги.
